Група подовженого дня

1) Вранці піднімайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашніх прорахунків, не вживайте образливих слів.
2) Не підганяйте, розраховуйте час – це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили – дитина в цьому не винна.
3) Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів.
4) Зустрічайте зі школи дитину спокійно, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після напруженого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.
5) Якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
6) Частіше хваліть малюка, за будь-яку перемогу і не акцентуйте увагу на невдачах;
– якщо крихітці легко дається рахунок і не виходить правопис, то розповідайте йому, як він здорово рахує, а якщо він старатиметься, то обов'язково навчиться так само добре писати. У ваших силах вселити маляті волю до перемоги.
7) У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розбіжності щодо виховання дитини узгоджуйте без неї.
8) Навіть діти 7-8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме напруження, допоможе спокійно заснути,відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий день, дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм добрим ставленням.
9) Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль,поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження, тому регламентуйте додаткове навантаження (гуртки, секції).
10) Якщо з'являються такі стани як втома, порушення сну, виникає дратівливість, плаксивість, знижується апетит, маса тіла, виникають труднощі психологічного характеру (почуття страху, негативне ставлення до навчання, учителя тощо) – найчастіше це симптоми шкільної дезадаптації дитини.

Ваша дитина школяр

Всі ми єдині у своїх бажаннях – бажаємо бачити своїх дітей здоровими, веселими, щасливими, завжди усміхненими, розумними, щоб гарно вчилися.

А чи готові наші першокласники до тих змін, які відбувається в їхньому житті зі вступом до школи, включаючись у щоденний вир „надзвичайно важливих і необхідних справ”. А чи вистачить нашим дітям сил і здоров’я справитись із обов’язками, які виникають у них під час навчання, та виправдати сподівання батьків.

В організмі дітей 6–річного віку відбуваються зміни у фізичному розвитку, поліпшується пам’ять, підвищується інтелект. Навчання в школі дисциплінує дітей, стимулює їхню самостійність і вольові якості, розширює коло інтересів. Діти починають жити інтересами колективу.

Разом з тим діти менше перебувають на повітрі, порушується режим харчування першокласників. 

Першокласники надзвичайно рухливі. Їхня рухова активність залежить від стану м’язової системи. Адже розвиток м’язів відбувається нерівномірно.  Спочатку м’язи плеча, передпліччя, пізніше – м’язи кисті рук. Тому в цей час досить доречними є плетення, ліплення. Діти починають вчитися писати, однак слід пам’ятати, що тривалість письмових вправ не повинна перевищувати 6–10 хв., щоб уникнути перевтому м’язів.

У 6–річних дітей слабо розвинені невеликі м’язи спини. Тому статичне навантаження, пов’язане з необхідністю тривалий час сидіти за партою під час уроків, для них важке, інколи приводить до нервових розладів, зниження розумової, м’язової працездатності. З метою забезпечення нормального розвитку дитячого організму на уроках проводяться фізхвилинки, на перервах організовуються рухливі ігри, помірні фізичні вправи. Дуже добре в позаурочний час займатися дітям такими видами спорту як гімнастика, акробатика, відвідувати танцювальні гуртки. На день їм необхідно ходити, бігати, стрибати, танцювати 4–6 годин.

Надзвичайно важливим є формування і дозрівання кісткової системи. Особливої уваги батьків потребує знання особливостей розвитку й функціонування хребта у дітей, що уможливлює запобігання порушень постави. Неабиякого значення набуває правильна постава дитини за своїм робочим столом, розмір робочого стола, парти.

Батькам школярів–першокласників слід звернути увагу на прорізування і зміну зубів, функціонування системи дихання, серцево–судинної системи. Вміти самим визначати частоту пульсу, як важливий показник стану серцево–судинної системи. 

Активно формується система травлення, а нормальне функціонування шлунково–кишкового тракту у дитини виявляється у доброму апетиті. Продовжує розвиватися мозок. Найбільш важливі відділи головного мозку, що відповідають за логічне мислення і пам’ять програмування, ще продовжують формуватися. Тому молодші школярі–першокласники, легко відволікаються, не здатні до тривалого  зосередження, вони швидко втомлюються, легко збуджуються, не можуть всидіти на одному місці. Їм складно виконувати однотипні завдання.

Їх працездатність швидко падає через 25–30 хв. 

Початок навчання у школі супроводжується появою у дітей соціально значущих обов’язків. На зміну ігровій діяльності, приходить навчальна діяльність. Вона визначає важливі зміни у розвитку психіки дітей на даному віковому етапі. Зміна провідної (ігрової) діяльності зумовлює появу нових психологічних, соціальних і духовних потреб дитини:

• потреба в отриманні нових знань;

  • потреба в пізнанні та оволодінні новими вміннями;

  • потреба і значення спілкування з ровесниками.

У першокласників розвивається інтерес до книжок, різноманітних енциклопедій, пригодницьких, фантастичних оповідань. Тому батькам необхідно правильно використовувати та підтримувати цей інтерес спільним читанням книжок, обговоренням прочитаного, розігрування в ролях.

Особливу роль у житті молодшого школяра відіграє вчитель, який виступає центром життя першокласника.

В цей період батькам дуже важливо зайняти позицію щодо успіхів і невдач дітей. Якщо дитина невпевнена у своїх силах і можливостях, якщо вона складно переживає свої невдачі у навчанні, важливо підбадьорити її, запевнити, що за достатньої наполегливості вона подолає труднощі і все негаразди. І як тільки з’являться хоча б невеличкі зміни, їх обов’язково треба відмітити. Якщо ж дитина самовпевнена та надто вихваляється своїми досягненнями, необхідно позитивно оцінити її успіхи, відмітити й ті недоліки, які в неї є і які потребують виправлення.

Пам’ятайте, у житті 6–річки першокласника роль сім’ї і вчителя – величезна, бо вони суттєво впливають на формування Я–особистості. Допоможемо дітям зростати повноцінною, щасливою, гармонійною особистістю. Виховуймо в них повагу до себе й інших людей, віру в свої можливості і здібності, прагнення бути здоровою, а головне – бажання жити і радіти життю. 

Чому важко першокласнику

Кажуть, починати завжди важко. Проте усі знають, що багато чого в нашому житті залежить від доброго початку. Пам'ятайте про це, дорослі, і ніколи не вимовляйте слова: «Це тільки перший клас!» 
Серед безлічі почуттів, які наповняють батьків, коли вони вперше проводжають своїх дітей до школи, виявляються два найсильніших — радість і тривога. Радість, що малюки виросли і їх чекає багато незвіданого і захоплюючого. Тривога — як вони впораються зі шкільними турботами, чи не стануть відстаючими, як складуться їхні взаємини з навколишніми. Швидко проходить святкова вереснева атмосфера, починаються шкільні будні і для тривог з'являються реальні підстави. Дитину немов підмінили.

Схвильовані мами, а зрідка навіть татусі, поспішають поділитися з учителем своїми переживаннями. Про що вони говорять? 

Про те, що до школи у них була чудова дитина, товариська, добра, слухняна, старанна. Вихователі дитсадка постійно хвалили і дотепер згадують із задоволенням. 

А тепер усе змінилося, малюка просто не впізнати! Уроки робити не хоче, тягне, відкладає на потім. Доводиться примушувати, силоміць садовити за стіл. І ось тут щоразу починається справжній кошмар: крутиться, гризе ручку, постійно підхоплюється — то до вікна підбіжить, то на кухню помчиться пити або раптом із кішкою почне гратися. Пише будь-як, а переробляти категорично відмовляється, сидить і черкає щось на папірці. «Уроки готує годинами і від себе не відпускає. Доводиться бути поряд із ним, понукати, контролювати кожний крок. Такий став ледачий! Що трапилося з дитиною?» Нічого нового... Режим! 

Деякі батьки можуть скептично зауважити: «Подумаєш, режим! Чи я так це важливо — дотримуватися його?» 

Так! Двох думок тут бути не може. У житті першокласника режим дня набуває особливого значення. Спробую переконати вас у цьому. Початок занять у школі, як правило, о 8 годині 30 хвилин. Виходить, потрібно так розрахувати ранковий час, щоб вистачило його на все: прибрати постіль, зробити зарядку, одягтися, поснідати. І головне, вийти з дому заздалегідь, не поспішаючи. Тоді і друзів у дворі почекати можна, і до школи не бігти, а йти спокійно.

Коли доведеться прокидатися маленькому школяру? Мабуть, не пізніше сьомої. А тепер пересуньте «відбій» так, щоб до «підйому» було не менше одинадцяти годин. І неодмінно простежте, щоб щовечора дитина засинала у визначений час.

Отже, перше — сон. Потрібно рано вставати, а отже, і лягати не пізно, інакше накопичується хронічне недосипання. Адже денний сон, такий звичний у дитячому садку, як правило, скасовується. 

Особливості молодшого шкільного віку

Поява в житті суспільства системи загальної обов’язкової середньої освіти зумовила виділення особливого періоду в розвитку дитини - молодшого шкiльного вiку. Він відсутній у дітей, які взагалі не вчились у школі, або ж освіта яких завершилася на цій початковій ланці.

В цей період відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму. Так, до семи років завершується морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль, що створює сприятливі можливості для здійснення довільної поведінки, планування і виконання певної програми дій.

До шести - семи років зростає рухливість нервових процесів, дещо збільшується врівноваженість процесів збудження і гальмування (хоч перші ще довго продовжують домінувати, що зумовлює непосидючість та підвищену емоційну збудливість молодших школярів).

Зростає роль другої сигнальної системи в аналізі та синтезі вражень зовнішнього світу, в утворенні тимчасових зв’ язків, у виробленні нових дій і операцій, формуванні динамічних стереотипів.

Узагальнюючи, можна сказати, що у дітей семи - десяти років основні властивості нервової системи по своїх характеристиках наближуються до властивостей нервової системи дорослих, хоч самі по собі ці характеристики ще не дуже стійкі.

У цьому віці також відбуваються істотні зміни в органах та тканинах тіла, що підвищує фізичну витривалість дитини. Із особливостей анатомо-фізіологічного дозрівання слід звернути увагу й на те , що дрібні м’ язи розвиваються досить повільно, внаслідок чого дітям важко виконувати рухи, які вимагають чіткої координації.

Основною особливістю цього віку є зміна соціальної позиції особистості: вчорашній дошкільник стає учнем, членом шкільного та класного колективів, де слід дотримуватись нових норм поведінки, вміти підпорядковувати свої бажання новому розпорядку тощо. Все це сприймається дитиною як певний переломний момент у житті, який супроводжується ще й перебудовою системи взаємостосунків з дорослими, найбільш авторитетною фігурою серед яких стає вчитель.

Слід мати на увазі, що цілі i зміст освіти не є чимось остаточним, раз i назавжди визначеним, в силу чого специфічні особливості молодшого шкільного вiку як особливої ланки шкiльного життя також не можна вважати остаточними. На сьогодні можна говорити лише про найбiльш характерні i відносно сталі риси цього вiку, враховуючи, що переосмислення суспільством цілей та ролі початкової освiти призведе i до зміни його місця та значення у психічному і особистiсному розвитку дитини.

Нагадаємо, що розвиток психіки здійснюється передусім на основі провідної для певного вікового періоду діяльності. Такою діяльністю для молодших школярів виступає учiння, суттєво змінюючи мотиви їх поведiнки та відкриваючи нові джерела розвитку пізнавального та особистiсного потенціалу.

Включаючись у нову для себе учбову роботу, діти поступово звикають до її вимог, а дотримання останніх, в свою чергу, зумовлює розвиток нових якостей особистості, ще відсутніх у дошкільному віці. Такі якості (новоутворення) виникають i розвиваються у молодших школярiв відповідно до формування учбової дiяльностi.

Основними новоутвореннями психiки молодшого школяра є довільність як особлива якість психічних процесів, внутрішній план дій та рефлексія. Саме завдяки їм психіка молодшого школяра досягає рівню розвитку, необхідного для подальшого навчання в середніх класах, для переходу до підліткового віку з його особливими вимогами та можливостями.

Розвиток молодшого школяра в процесі навчання забезпечується передусiм змістом останнього. Однак один i той же зміст по-різному засвоюється дітьми i по-рiзному, залежно від методу навчання, впливає на їх розвиток. Методи ж мають забезпечувати створення для кожного етапу навчання i для кожного предмету систем учбових задач, які б поступово ускладнювалися, формування необхідних для їх розв’язання дiй (мислительних, мовних, перцептивних тощо), трансформацію останніх в операції складніших дiй, вироблення узагальнень i використання останнiх до нових конкретних ситуацій.

Ефективність розвитку істотно залежить вiд того, наскільки цілеспрямовано в процесі навчання учнів спонукають аналізувати свої враження вiд сприйнятих об’єктів, усвідомлювати їх окремі властивості та свої дії з ними, виділяти суттєві ознаки об’єктiв, оволодівати критеріями оцінки окремих їх параметрів, виробляти способи класифікації об’єктiв, утворювати узагальнення, усвiдомлювати загальне у своїх діях при розв’язанні різних видів задач тощо.

Ставлячи перед учнями нові пізнавальні i практичні задачі, озброюючи їх засобами розв’язання цих задач, навчання має передувати розвитку, спиратись не лише на його актуальні досягнення, а й на потенційні можливості.

Навчання впливає на розвиток молодших школярів i своєю організацією, оскільки саме вона визначає форми їх колективного співжиття, спілкування між собою та з вчителем.

Виховання культури поведінки у дітей 

1. Не демонструйте своїй дитині показної ввічливість і чуйності. Невдовзі вона почне вас наслідувати і чинити так у першу чергу стосовно до вас.

2. Не грубіть і не лихословте. Ваша звичка стане звичкою вашої дитини.

3. Не говоріть про чужих людей погано і нешанобливо. Якщо Ви покажете в цьому приклад своїй дитині, чекайте, що невдовзі вона скаже те ж саме про вас.

4. Будьте тактовними стосовно інших людей. Це непоганий урок добра і людяності для вашої дитини.

5. Не бійтеся вибачитися перед кимось у присутності своєї дитини. У цей момент ви нічого не втрачаєте, лише отримуєте її повагу.

6. Виявляйте шляхетність навіть тоді, коли вам дуже не хочеться її виявляти, навчайте цього свою дитину. 

7. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.

8. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

9. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

10. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).

11. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

12. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

13. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

Пам’ятайте, що поведінка – це дзеркало, у якому відбивається справжній вигляд кожного!

Через постійну зайнятість, перенасичення інформацією та допомогу смарт-гаджетів страждає наша пам’ять. Ви починаєте забувати зовсім буденні речі: купити хліба, зробити звіт чи ім’я нового друга вашої дитини. Аби бути в тонусі, пам’ять потрібно постійно тренувати як і інші м’язи вашого тіла. Наведемо прості та незвичні правила, що допоможуть «підкачати» вашу здатність запам’ятовувати та згадувати потрібні речі.

Корисні подорожі

Подорожі допоможуть вам не лише отримати нові враження та перезарядитися, а й стануть корисним тренажером для пам’яті. Гуляйте незнайомими вулицями міста без навігатора: запам’ятовуйте дорогу, звертайте увагу на цікаві деталі тощо. Робіть покупки без перекладача – це допоможе активізувати ваш мозок і «дістати» з нього навіть базові знання іноземної мови зі школи. Якщо подорожувати ви поки не плануєте, то можна краще дослідити власне місто. Відправляйтеся туди, де ще не були, і повертайтеся додому незнайомим шляхом.

Шкільні завдання

Поставте собі за мету кожного дня вивчати хоча б декілька рядків віршів. Це можуть бути приклади сучасної поезії, жартівливі рядки або улюблені вірші зі шкільної програми – все, що душа забажає. Гарною практикою також будуть перекази прочитаних статей чи невеликі рецензії на книги. Але це вже потребує трохи більше часу.

Вмикайте уяву

Для того, щоб запам’ятати щось, ми звикли використовувати метод багаторазового повторення. Але не менше ефективним буде візуалізація інформації. Застосуйте асоціації та запам’ятайте, наприклад, новий пароль на комп’ютері у вигляді відповідних картинок.

Кросворди та шахи

Ці, здавалося б, дідівські захоплення можуть вам бути кориснішими, ніж ви думаєте. Під час розгадування кросвордів ви напружуєте мозок і добуваєте звідти потрібну інформацію. Гра у шахи допомагає активізувати одразу дві півкулі мозку, розвинути логічне мислення та неабияк тренує пам’ять. Шахами радять зацікавитися якомога раніше. Тому гарною ідеєю буде влаштувати вечірні партії у шахи разом з дітьми. Таким чином ви не лише будете тренувати власну пам’ять, а й допоможете з цим дитині.

Пазли

Ще одна вправа, яка буде корисна як для дорослих, так і для дітей – пазли. Невеличкі частинки, які вам потрібно скласти у цілу картину, допомагають розвивати логічне мислення та пам’ять: ви спочатку запам’ятовуєте усі складові, а потім і картину в цілому. Таку ж саму користь вам можуть принести конструктори та головоломки.

Спостереження

Не менш ефективним для тренування пам’яті є спостереження. Чим більше об’єктів для слідкування ви собі оберете – тим корисніше для вас. Порахуйте, скільки сходинок веде до вашої роботи, запам’ятовуйте предмети на дотик, поспостерігайте за людьми, які заходять до громадського транспорту: їх можна порахувати, розділити на категорії, визначити, яка кольорова гама переважає у їхньому одязі тощо. Також можете обрати для себе марку та колір машини і порахувати, скільки разів за день ви зустрінете її на своєму шляху.

Виходьте із зони комфорту

Найкращий спосіб змусити мозок працювати на повну – вийти з комфортної зони. Беріть участь у різноманітних челенджах, які змусять вас виконувати незвичні для вашої особистості завдання. Хорошим тренуванням пам’яті стане вивчення іноземної мови або опанування музичного інструменту.

Розвиток візуальної і просторової пам’яті

Намагайтеся запам’ятати обсяги, відстані і розміри. Спробуйте подумки скласти планування приміщення, в якому знаходитеся з усіма розмірами. Визначте, яка відстань від вашого дому до роботи, найближчого супермаркету, кінотеатру тощо. Такі прості правила допоможуть вам тренувати візуальну та просторову пам’ять.

Комунікація

Постійне реальне спілкування – це активна мозкова діяльність. Адже комунікація концентрує увагу та активізує пам’ять. Також розмови з різними людьми можуть посилювати можливості вашого мозку. Тому замість листувань у месенджерах зустріньтеся з друзями реально – це принесе не лише задоволення, а й користь.

Здоров’я

Пам’ятайте, що мозок так само як і тіло потребує здорового способу життя. Збалансоване харчування, фізична активність та здоровий сон допоможуть тримати ваш розум у тонусі. На роботу вашого мозку також впливає його кровопостачання. Тому важливо слідкувати за поставою: якщо судини шиї перетиснуті – мозок голодує.

Використання дітьми мобільних телефонів і комп'ютерів - одна з найбільш гострих тем, про яку сперечаються батьки. Зрозуміло, Інтернет значно полегшив наше повсякденне життя. Але тепер ми відчуваємо себе безпорадними, коли Інтернет пропадає. І наші діти будуть відчувати це ще гостріше, оскільки Інтернет має на них сильний вплив з ранніх років. Якщо без використання мобільного телефону ви не можете нормально погодувати дитину або включаєте їй мультфільми на планшеті, щоб зайняти її, ви приносите їй більше шкоди, ніж ви думаєте.

Чому так важливо скорочувати час використання електронних пристроїв для дітей

Використання електронних пристроїв дітьми - тема, яка турбує багатьох батьків. І на це є причини. Звичайно, дитина повинна знати, як користуватися електронними пристроями (і, якщо вона це знає, для багатьох батьків це є приводом для гордості). Однак не варто вчити цьому дитину в ранньому віці. У віці 5-6 років мозок дитини швидко розвивається, і на неї може вплинути хто і що завгодно: люди, з якими вона спілкується, місця, у яких вона буває, речі, що оточують її, тощо. Можна тільки уявити, як буде розвиватися дитина, якщо всі соціальні взаємодії у неї замінять електронні прилади.

Основні проблеми, викликані надмірним використанням електронних пристроїв

Розглянемо кілька головних проблем, пов'язаних з раннім використанням електронних пристроїв.

1. Електронні пристрої можуть порушити режим сну дитини.

Підсвічування екранів електронних пристроїв імітує сонячне світло. Через це у дитини порушуються цикли сну і неспання. Це відбувається через те, що вплив блакитного світла від екранів пригнічує вироблення в організмі дитини гормону мелатоніну, який відповідає за режим сну. Чим нижчий рівень мелатоніну, тим більш сонливою дитина буде протягом дня, особливо, якщо вона використовує смартфон ночами. Не варто пояснювати, наскільки сон необхідний для росту організму.

2. Електронні пристрої можуть перешкодити розвитку мовлення і концентрації уваги.

Експерти довели, що чим більше діти використовують електронні пристрої в ранньому віці, тим вища ймовірність, що вони почнуть говорити пізніше, ніж їх однолітки. Якщо збільшити щоденне використання електронних пристроїв на 30 хвилин, це підвищить ризик затримки мовного розвитку на 49%.

Експерти також відзначають, що за останній час почастішали випадки, коли діти починають говорити занадто пізно або говорять дуже мало слів. Ймовірно, це також пов'язано з тим, що вони надто багато часу проводять перед екранами електронних пристроїв.

3. Електронні пристрої викликають у дитини проблеми з поведінкою.

Оскільки діти дуже чутливі, зайве використання електронних пристроїв може викликати у них агресію і погану поведінку.

Недавнє дослідження канадських психологів показало, що діти, які використовують електронні пристрої більше 30 хвилин на день, страждають від поганої концентрації уваги і синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю. Якщо ж контент, який переглядають при цьому діти, не відповідає їхньому віку, це може погано вплинути на їх поведінку і загальний розвиток.

4. Через електронні пристрої діти стають менш активними фізично.

Цей пункт не вимагає докладного пояснення - це стосується і дітей, і дорослих. Наше покоління в дитинстві гралося і спілкувалося з однолітками. Сьогодні ж все більше маленьких дітей проводять вільний час за екранами смартфонів.

Відсутність фізичної активності та гри можуть нашкодити незміцнілому організму дитини. У неї може з'явитися надмірна вага або сформуватися неправильна постава. Щоб розвиватися фізично, діти повинні менше сидіти на місці, а більше рухатися, і тому електронні пристрої приносять їм більше шкоди, ніж користі.

Що говорять експерти

Експерти з дитячого розвитку, психологи і вихователі дитячих садів одностайні в думці, що використання електронних пристроїв дітьми має більше недоліків, ніж переваг. Сьогодні багато батьків скаржаться на те, що їхні діти довго не можуть навчитися писати або навіть тримати в руках ручку або олівець. Це пов'язано з тим, що раніше популярним заняттям для дітей було малювання, а сьогодні замість цього вони грають мобільними телефонами. У результаті у них погано розвивається дрібна моторика, і вони можуть тільки натискати на кнопки або рухати пальцем вправо і вліво (як при використанні смартфона). Коли діти йдуть до школи, їм важко навчитися писати і виробити гарний почерк.

Відсутність соціальної взаємодії через те, що діти багато часу проводять за смартфонами, призводить до гіперактивності, неуважності і депресії у дітей. Такі симптоми останнім часом почастішали.

Експерти ставлять під сумнів навіть розвиваючі програми для дітей. На їхню думку, знання і навички, які діти отримують з мобільних додатків, вони можуть отримати і в більш пізньому віці. У дошкільному віці діти повинні розвиватися через соціальну взаємодію і гру. І це не можна замінювати цифровими технологіями. За словами експертів, і в разі використання мобільного застосування, і під час гри діти вчаться дотримуватись інструкцій. Але, коли інструкція іде від людини (однолітка або дорослого), вона більш персоналізована.

Чи можуть електронні пристрої викликати залежність у дітей?

Дослідження, проведені в останні роки, показали, що використання електронних пристроїв призводить до різкого підвищення рівня гормону дофаміну (більш відомого як «гормон радості»). Тому дитина прагне використовувати електронні пристрої ще більше. Подібна поведінка виникає у людей і у випадку з солодощами, соціальними мережами. Такий же механізм призводить і до виникнення наркотичної залежності.

Який висновок можна зробити з цього? Чим більше дитина має того, від чого вона отримує задоволення (будь-то річ або нематеріальне заохочення, наприклад, похвала, яка стимулює центр задоволення в її головному мозку), тим вище піднімається рівень дофаміну в її організмі. Це спонукає її ще більше прагнути до того, що приносить їй радість, у нашому випадку - проводити більше часу за екраном смартфона.

Але мозок дитини все ще недостатньо розвинений, і надлишок дофаміну може створити зайве навантаження на систему винагороди в головному мозку. Дитина може шукати будь-який спосіб підвищити рівень дофаміну, коли не отримуватиме його природним способом. І тому однієї серії улюбленого мультфільму на смартфоні їй вже буде недостатньо.

Скільки часу діти можуть користуватися електронними пристроями?

Очевидно, що тривале використання смартфонів приносить шкоду маленьким дітям. Педіатри і експерти з дитячого розвитку рекомендують:

- не давати дітям до півтора років електронні пристрої;

- дитина може дивитися тільки якісний контент, що відповідає її віку, разом з батьками тільки з віку півтора-двох років;

- дитині від двох до п'яти років можна дозволяти дивитися контент, що відповідає її віку, не більше години в день.

Також ви можете влаштовувати раз на тиждень «день без смартфонів», протягом якого дитина не буде користуватися електронними пристроями. Придумайте веселі заняття для дитини, які відвернуть її увагу від смартфона і дадуть вам можливість поспілкуватися. Можливо, вам захочеться влаштовувати «дні без смартфонів» частіше.

Як стежити за тим, щоб дитина не зловживала електронними пристроями

Те, що електронні пристрої викликають звикання, ще не до кінця доведено. Але ви ж не хочете, щоб саме ваша дитина довела це? Так чи інакше, не зайвим буде проконтролювати, щоб дитина користувалася електронними пристроями в міру. Якщо ваша дитина вже не може і дня прожити без смартфона або комп'ютера, необхідно вжити наступні заходи.

1. Повністю відмовтеся від електронних пристроїв на деякий час.

Повна відмова від електронних пристроїв, ймовірно, триватиме лише кілька днів, але в довгостроковій перспективі це може навчити дитину помірно користуватися смартфонами, комп'ютерами тощо. Однак не варто подавати це як покарання для дитини. Відмова від гаджетів повинна бути спрямована на те, щоб дитина включила свою уяву і придумала нові способи розважити себе. Ви можете підказати дитині, чим зайнятися: пограти в щось, помалювати, почитати книгу тощо.

2. Поступово відучувати дитину від електронних пристроїв.

Якщо різка відмова від гаджетів виявиться для дитини занадто болючою, ви можете відучувати її поступово. Переконайтеся, що ви строго стежите за тим, щоб дитина дотримувалась встановлених правил. Якщо раніше дитині дозволялося користуватися смартфоном годину на день, скоротіть час до півгодини. Ймовірно, дитина буде просити вас дати їй ще трохи часу, але ви не повинні піддаватися.

3. Не користуйтеся телефоном для того, щоб відволікти дитину. Багато батьків за допомогою смартфона перемикають увагу дитини, коли вона не слухається або не хоче їсти. Але така поведінка з часом входить у звичку. І, якщо ви не даєте дитині смартфон, вона знову перестає слухатися.

Відкладіть телефон в сторону і використовуйте інші методи, щоб розважити дитину або переключити її увагу.

4. Слідкуйте, щоб дитина переглядала якісний контент.

Неможливо захистити дитину від гаджетів раз і назавжди. Але ви можете контролювати, що дивиться дитина. Переконайтеся, що вона переглядає по телевізору і в смартфоні якісний контент. Постарайтеся показати дитині зв'язок того, що вона побачила, з реальним світом.

5. Тримайте гаджети подалі від спальні.

Щоб нормально рости і розвиватися, у дитини має бути достатньо часу на сон. Припиніть використання гаджетів як мінімум за годину до сну. Переконайтеся, що в спальні дитини немає ніяких електронних пристроїв.

Не тримайте гаджетів і в своїй спальні. Якщо ви думаєте, що не зможете вранці вчасно прокинутися без будильника на телефоні - краще використовуйте звичайний будильник.

6. Встановіть для себе ліміт на використання гаджетів.

Ми всі прекрасно знаємо, що діти вчаться на нашому прикладі. Дитина може бути збита з пантелику, якщо побачить, що ви забороняєте їй користуватися електронними пристроями, але самі їх використовуєте. Надмірне захоплення гаджетами може впливати на вас так само, як і на дітей. (Якщо вам доводилося дістати з кишені мобільний телефон, щоб подивитися котра година, і через секунду забути про час - ви розумієте, про що йде мова).

Встановіть для себе ліміт на використання гаджетів. Використовуйте додатки, які будуть нагадувати вам, коли ви досягнете ліміту. Також ви можете просто відкладати смартфон, коли проводите час з дитиною. Подумайте про те, щоб обходитися без гаджетів один день на тиждень. Якщо вам сподобається ця ідея - ви можете робити такі дні без гаджетів частіше.

7. Частіше проявляйте фізичну активність.

Це повинно робитися не тільки заради вашої дитини, але і заради вас самих. Через щільний робочий графік ми часто ведемо малорухливий спосіб життя, що, в свою чергу, впливає на наше психічне і фізичне здоров'я. Якщо ви кожен день займаєтеся спортом або хоча б робите зарядку, ви подаєте гарний приклад дитині.

Щоб привчити дитину до активності, гуляйте з нею в парку або на дитячому майданчику. Запропонуйте їй пограти з іншими дітьми. Дозвольте їй пограти і добре провести час без вашого втручання і постійних інструкцій.

8. Подбайте в першу чергу про себе

Ви не можете виправити якісь недоліки своєї дитини, якщо спершу не виправите їх в собі. Батьки, перш за все, повинні впоратися з власним стресом, щоб не проектувати його на дитину. Якщо ви бачите, що схильність дитини до гаджетів призводить до проблем з поведінкою, зверніться до фахівця.

Якщо використовувати електронні пристрої правильно і в міру, це може принести користь. Але якщо дитина заради комп'ютера або смартфона нехтує уроками та іншими важливими справами - будьте готові до неприємностей.

Переконайтеся, що дитина переглядає тільки якісний контент. Також прослідкуйте за тим, щоб гаджети не відривали її від реального світу, а навпаки, розвивали якості, які стануть у нагоді їй у житті. Зрештою, звертайте увагу на те, який приклад ви подаєте дитині.

Як контролювати час дитини за комп’ютером?

В американському науковому журналі JAMA Pediatrics була опублікована стаття, присвячена впливу електронних пристроїв на дітей. У статті були проаналізовані результати 58 досліджень про те, як час, проведений дітьми за комп'ютерами та іншими електронними пристроями, впливає на їх успішність. Було встановлено, що перегляд телепрограм і комп'ютерні ігри знижують успішність. Однак вчені не виявили прямої залежності між часом, який діти проводять за електронними пристроями, і показниками успішності.

Варто зауважити, що в окремих дослідженнях вчені стверджують, що такий зв'язок існує. Зрозуміло: якщо діти проводять за екранами занадто багато часу, це викликає низку проблем: зниження успішності, дефіцит сну, низький рівень соціалізації, а також різні проблеми з фізичним і психічним здоров'ям.

Отримані результати підтверджують, що потрібні додаткові дослідження не тільки того, скільки часу діти проводять за електронними пристроями, а й того, які позитивні і негативні ефекти вони мають для успішності. У дослідженні висувається гіпотеза, що варто зменшити час на перегляд телевізора і комп'ютерні ігри в порівнянні з іншими заняттями. Вчені дійшли висновку, що батькам варто контролювати дітей і підлітків і скоротити час, який вони проводять за екранами, для того щоб підвищити успішність. Також у дослідженні йдеться, що дана проблема стосується підлітків більшою мірою, ніж дітей.

Контроль і обмеження - головні способи, за допомогою яких батьки можуть зменшити час, який діти проводять за екранами. Однак також варто запропонувати дітям альтернативні способи використання електронних пристроїв, а також альтернативні заняття, які відвернуть дітей від екранів.

Перш за все, у дитини не повинно бути доступу до смартфонів і планшетів під час навчання. Єдиний виняток може бути в тому випадку, якщо це передбачено навчальним завданням. Батьки повинні використовувати настройки батьківського контролю на комп'ютері, щоб бути впевненими, що дитина використовує його лише в навчальних цілях.

По-друге, слід заборонити дитині користуватися смартфоном у своїй спальні. Якщо цього не зробити, дитина буде грати в ігри або дивитися ролики на YouTube. 

Слід обмежити використання будь-яких електронних пристроїв як мінімум за годину до сну. Випромінювання від екранів заважає дітям заснути. Замість цього можна запропонувати дітям інші, більш заспокійливі заняття - почитати книгу, послухати спокійну музику, прийняти теплу ванну або просто відпочити.

Пропонуйте дитині заняття, які замінили б їй комп'ютерні ігри. Це може бути фізична активність, читання, ігри з Лего або іншими іграшками. Дітям і підліткам необхідно більше часу проводити на вулиці. Якщо вони щодня не проводять на сонці протягом години і більше, в їх організмах виникає дефіцит вітаміну D. Діти повинні регулярно кататися на велосипедах і скейтах, грати в футбол, бігати. Вони повинні проявляти фізичну активність щодня як мінімум протягом години.

Слід заборонити використання мобільних телефонів під час прийому їжі. Це правило має поширюватися на будь-які прийоми їжі як вдома, так і в будь-яких інших місцях. Його повинні дотримуватися всі без винятку члени родини. Прийоми їжі - відмінний час для спілкування з родиною. Також під час прийому їжі слід отримувати задоволення від їжі та їсти усвідомлено.

Читайте дітям. Приділяйте цьому час щодня - це дуже важливо для всієї родини. Дослідження показують, що ми краще засвоюємо інформацію, коли читаємо паперові книги, ніж електронні. Обговорюйте прочитані книги з дітьми. Які персонажі їй сподобалися? З ким вона ототожнює себе? Запропонуйте дитині придумати іншу кінцівку історії. З підлітками ви можете читати одну і ту ж книгу, а потім обговорювати прочитане. Якщо підлітку сподобався фільм, знятий за книгою, запропонуйте йому прочитати її. Запишіть дитину в бібліотеку і запропонуйте їй вибрати потрібну їй книгу.

Експерти з дитячого розвитку рекомендують не давати дітям до півтора років електронних пристроїв. Дітям від двох років можна використовувати навчальні програми. Дітям від двох років і до підліткового віку слід обмежити час перегляду телевізора до години на день. Телевізор їм можна дивитися тільки після того, як вони зроблять домашнє завдання і виконають домашні обов'язки, і хоча б годину пограють на вулиці або проявлять якусь фізичну активність. Вся сім'я повинна відмовитися від перегляду телевізора під час їжі і перед сном.

Вам слід не тільки обмежувати час, проведений дитиною за екраном, але і заохочувати її творчо використовувати електронні пристрої. З їх допомогою дитина може знімати відео, фотографувати, вчитися грати на музичних інструментах, вчитися програмуванню тощо.

Щотижня виділяйте вечір, який ви будете проводити разом з сім'єю. Ви можете разом дивитися фільм, грати в настільні ігри, танцювати, співати тощо. Крім цього, ви можете у вихідний день сходити разом в парк, покататися на велосипеді або сходити на каток.

ББатьки в смартфоні: вплив на дітей

Останнім часом ми часто чуємо, що цифрові технології руйнують зв'язки між людьми і сприяють соціальній ізоляції. За злою іронією, соціальні мережі дозволяють нам віртуально спілкуватися з людьми практично цілодобово. Але, якщо ми проводимо у віртуальному світі занадто багато часу, ми потрапляємо в соціальну ізоляцію.

Якщо батьки занадто захоплені електронними пристроями, це може погано позначитися на їх взаєминах з дітьми. Такі діти згодом теж будуть страждати від нестачі соціальних навичок.

Самотність та ізоляція створюють ризик для здоров'я

Почуття самотності виникає внаслідок нереалізованої емоційної потреби. Воно відображає відсутність емоційного зв'язку, а не відсутність інших людей поруч. Саме тому ми можемо відчувати себе самотніми, навіть перебуваючи у натовпі.

Насправді, перебуваючи серед людей, ми можемо відчувати самотність у двох випадках. По-перше, якщо ми знаходимося серед незнайомих людей і не схильні спонтанно спілкуватися з людьми. У такому випадку ми відчуваємо самотність, а не просто хвилювання, тому що шукаємо емоційного зв'язку і не знаходимо його.

По-друге, ми можемо відчувати самотність, якщо знаходимося поруч з сім'єю або друзями, і всі зайняті своїми мобільними телефонами, а не спілкуванням один з одним.

Дійсно, надмірна захопленість електронними гаджетами може призводити до того, що люди, навіть перебуваючи в компанії, відчувають себе самотніми. Найсильніше це проявляється, коли на сімейному святі на честь Дня народження когось із членів сім'ї або з іншого важливого приводу усі дивляться в свої смартфони.

Почуття самотності може бути реакцією на соціальну ізоляцію. Коли ми позбавлені можливості взаємодіяти з іншими людьми, ми відчуваємо себе самотніми. Раніше дитина, відчуваючи самотність, виходила зі своєї кімнати і грала з іншими дітьми у дворі, у крайньому випадку - дражнила брата або сестру або дошкуляла батькам своїми примхами. Ні у кого не було мобільних телефонів, а комп'ютери використовувалися тільки для ігор.

В останні роки користувачі смартфонів не тільки розучилися мислити самостійно, у всьому покладаючись на мобільний Інтернет, а й втратили свої соціальні навички. З кожним роком діти все рідше грають і спонтанно спілкуються з батьками. Це пов'язано з тим, що і ті, і інші все більше часу проводять за своїми смартфонами. Сучасні діти з ранніх років знають, які можливості для спілкування дає мобільний Інтернет. Вони захоплюються новими технологіями і не розуміють небезпек, які вони тягнуть за собою.

Сучасна молодь - покоління самотніх?

Багато з нас відчували самотність у певний момент свого життя, деякі схильні до такого почуття більше, ніж інші. Однак у результаті недавніх досліджень вчені дійшли висновку, що молоді люди частіше відчувають себе самотніми, ніж люди середнього і старшого віку. Вони недостатньо грали і спілкувалися з однолітками в дитинстві, будучи надто захопленими своїми смартфонами. Крім того, їх батьки теж водили їх на прогулянки і на дитячі свята, одночасно гортаючи стрічку в соціальних мережах.

Сьогодні батьки все частіше купують електронні іграшки навіть немовлятам і дошкільнятам. Це свідчить про їхню власну одержимості електронними пристроями. Поки діти розважаються натисканням кнопок, у батьків більше часу залишається на свої смартфони. Дослідники виявили, що ситуації, коли батьки вчать уроки разом з дитиною, і при цьому відволікаються на мобільні телефони (наприклад, відволікаються на дзвінки), негативно впливають на успішність дитини в школі.

Зрозуміло, у сучасному світі повністю ігнорувати електронні пристрої нерозумно. Однак необхідно більше уваги приділяти соціальним потребам кожного - від дітей до людей похилого віку.

Можливо, одна з причин самотності, яку відчуває сучасна молодь, це те, що вони - перше покоління, чиї батьки не приділяли їм належної уваги через електронні пристрої.

До появи електронної пошти та Інтернет-форумів молоді мами спілкувалися одна з одною по телефону. Однак вони швидко розуміли, що поки вони розмовляють, можуть трапитися неприємності: дитина може вкрасти цукерки зі столу, дивитися телевізор, якщо їй це заборонено, влаштувати бійку з братом тощо. Так чи інакше, розмови по телефону не могли бути довгими, тому що співрозмовниці на іншому кінці дроту теж потрібно було відходити від телефону.

Однак Інтернет-технології проникли у життя сучасних батьків так сильно, що відмовитися від них стало складніше. Чати, форуми, інтернет-магазини, соціальні мережі - все це забирає у батьків багато часу. Якщо дитині потрібен батьківський контроль, вона може відчувати себе самотньою, навіть якщо батьки перебувають з нею в одній кімнаті і зайняті своїми смартфонами.

Нестача контакту з батьками - головна причина самотності, яку відчуває сучасна молодь (так зване покоління мілленіалів). Вони не спілкувалися зі своїми батьками стільки, скільки попередні покоління. Тому і в спілкуванні з однолітками вони покладаються на електронні пристрої замість того, щоб навчитися реальному спілкуванню. Батькам варто самим обмежити свій час, який вони проводять за екранами смартфонів, замість того, щоб забороняти смартфони своїм дітям.

Чи варто в усьому звинувачувати інтернет?

Вплив цифрових технологій на взаємодію між людьми - це одна з причин «епідемії самотності». Але не можна звинувачувати в ній тільки смартфони або соціальні мережі. Ми багато часу проводимо, читаючи, коментуючи або публікуючи повідомлення в соціальних мережах. Наше мислення стало більш швидким, але при цьому ми стали забувати про емоційну сторону спілкування.

Сьогодні ми бачимо фотографію в профілі соцмережі і вирішуємо, чи хочемо ми дізнатися про цю людину більше. Ми читаємо інформацію профілю (часто - подану в кращому світлі) і припускаємо, що це за людина в реальному житті. Однак ми забуваємо, що відносини між людьми часто виникають з незбагненних причин, коли ми зустрічаємо когось в найнесподіваніших місцях (на вечірці, у поїзді тощо).

Соціальні мережі можуть познайомити нас з мільйонами нових людей, але тільки спілкування в реальному житті дозволяє знайомствам перерости в дружбу або відносини. Ніякі соціальні мережі цього дати не можуть.

Коли дитина йде в школу, батьки з усіх сил намагаються допомогти їй в навчанні і сприяти її успішності. Однак часто вони не знають, як це зробити. Це викликає у них стрес і почуття тривоги.

Здавалося б, і батьки, і вчителі докладають багато зусиль для того, щоб допомогти дитині успішно навчатися. Чому ж у результаті в учнів все одно виникають труднощі в навчанні, а батьки відчувають розчарування і тривогу?

Часто проблема полягає в тому, що батьки неправильно визначають свою роль у цьому процесі. У той час, як вчителі чітко знають, які педагогічні методи потрібно застосовувати в тих чи інших ситуаціях, батьки нерідко просто не знають, що їм робити.

Багато вчителів погодяться з тим, що їм легше працювати з дітьми, які готові до школи. Цей факт здається очевидним, але тут є кілька нюансів, які батьки іноді неправильно розуміють.

Якщо запитати у батьків, що вони розуміють під фразою «дитина готова до школи», більшість з них відповість, що дитина повинна оволодіти всіма необхідними навичками до того, як піде в школу (тобто вміти писати, читати, рахувати, володіти достатнім словниковим запасом тощо).

На жаль, іноді цього буває недостатньо.

Готовність до школи більше стосується психологічних якостей і навичок, таких як розвинене мислення, стійкість психіки, позитивне ставлення до навчання, сміливість і впевненість у собі.

Правда полягає в тому, що, коли дитина буде впевнена в собі і готова ризикувати і вчитися на своїх помилках, учитель швидше зможе привести її до успіху. Імовірність того, що у такої дитини буде висока успішність, завжди вища.

За таких умов вчителю буде легше керувати навчальним процесом, надавати дитині підтримку і виправляти її помилки.

І, зауважте, всі ці якості пов'язані не з інтелектуальними здібностями дитини, а з її мисленням і ставленням до навчання.

Для дітей навчання в школі може бути складним і втомливим. Ситуація ускладнюється тим, що з кожним роком діти змушені обробляти все більші обсяги інформації. Протягом дня дитина взаємодіє з великою кількістю людей - як дорослих, так і однолітків.

З перших днів навчання в школі до дитини відразу ставляться великі очікування. Вчителі, батьки, друзі - всі чекають від неї певної поведінки або навчальних досягнень. Для дитини це може бути виснажливо, і вона не завжди може розуміти, чого від неї чекають. Особливо, якщо вона вчиться в школі зовсім недавно.

Коли дитина приходить додому після навчання, їй потрібне місце, щоб випустити пару. Їй потрібен безпечний простір, де оточуючі знають і розуміють її поведінку і особливості характеру.

Чи помічали ви коли-небудь, що дитина, повертаючись додому, буває незадоволеною, роздратованою і навіть агресивною? Можливо, це не так погано, як вам здається?

Не забувайте, що дитина весь день намагалась вести себе відповідно до очікувань оточуючих. І, якщо вона вважає будинок безпечним і комфортним місцем, вона може розслабитися і не приховувати свої емоції. Завдання батьків у таких ситуаціях полягає в тому, щоб навчити її справлятися зі своєю емоційним навантаженням, не завдаючи нікому шкоди.

Наші діти відчувають потребу в любові і розумінні. У школі дитина не може повністю задовольнити ці потреби. Тому, коли вона приходить зі школи, їй не потрібен наставник або хтось, хто буде нагадувати їй про невивчені уроки.

Щоб зрозуміти, що насправді потрібно дитині, згадайте себе після важкого робочого дня. Ймовірно, вам потрібно:

- зручне місце, де ви зможете присісти;

- комфортне середовище, у якому ви зможете поговорити з кимось або висловити свої емоції;

- близька людина, яка буде вас любити і приймати такими, як є.

Знову ж таки, це не має нічого спільного з тим, що зазвичай роблять батьки. Замість того щоб дозволити дитині розслабитися, вони постійно нагадують їй, що пора вчити уроки, і контролюють її.

Коли мова йде про успішність дитини в школі, батьки, перш за все, повинні створити їй люблячу атмосферу вдома та розвивати її допитливість.

Коли дитина не хоче вчити уроки, зазвичай вона заперечує: «Як це мені знадобиться в майбутньому?» Батьки повинні запастися терпінням і пробудити інтерес дитини до всього, що вона вчить у школі.

Вчителю важко навчити чогось дитину, якщо вона не готова до школи. Це пов'язано не стільки з відсутністю необхідних навичок, скільки з психологічною готовністю. Якщо дитина готова психологічно, вчитель може допомогти їй розвинути навички.

У свою чергу, батьки відчувають труднощі, коли дитина повертається зі школи втомленою і більше не хоче нічого вчити до кінця дня.

Щоб така зневіра не наростала, батьки повинні змінити свій підхід до навчання дитини. На навчальний процес потрібно подивитися, як на захопливу пригоду і можливість якісно провести час разом з дитиною. Будь-яка невдача в навчанні дитини повинна сприйматися як стимул до подальших досліджень. Вчителі теж відіграють у цьому процесі важливу роль, підтримуючи батьків у такому починанні. Крім того, вчителі повинні давати рівно стільки домашніх завдань, щоб дитина поверталась до школи відпочилою і повною сил для подальшого навчання.

Щоб забезпечити це, вам, можливо, буде потрібен час. Але якщо вам це вдасться, ви зможете пробудити інтерес дитини до навчання. У майбутньому вона сама буде прагнути пізнавати нове.

Щоб досягти цього, запам'ятайте одне просте правило: не прагніть, щоб дитина вчилася ідеально.

Якщо все це здається вам завданням, яке неможливо виконати, пам'ятайте, що навіть маленькі кроки в цьому напрямку - це вже добре. Навіть краще, якщо дитина бачить, як ми поступово змінюємо своє ставлення до її навчання. Це означає, що ми визнаємо перед дитиною право кожного стикатися з труднощами.

Якщо ви зірвалися на свою дитину через те, що у вас був важкий день, ви повинні вибачитися перед нею. І повірте: дитина почне чинити так само, адже вона бере з вас приклад. Головне, що ми використовуємо весь свій досвід для того, щоб зміцнити свій зв'язок з дитиною, а не авторитет або владу в родині.

Ви не повинні бути для дитини ще одним учителем. І вам не потрібно бути ідеальними.

Діти не мають потреби в ідеальних вас. Їм просто потрібні ви - такі, як є.

Заняття спортом і емоційна гнучкість у дітей

Коли дитина досягає віку 5-6 років, батьки часто замислюються про те, щоб віддати її в спортивну секцію. І це розумне рішення. Недавнє дослідження канадських психологів показало, що діти, які виявляють фізичну активність у молодшому віці, у віці 12 років менш схильні до емоційних проблем, ніж їх однолітки.

«Усі батьки хочуть виховати свою дитину емоційно стійкою, - каже ініціатор дослідження, професор психології Монреальського університету Фредерік Бриер. - Молодший шкільний вік дуже важливий для розвитку емоційної гнучкості і вміння пристосовуватися».

Бриер стверджує, що фізична активність має для дітей безліч переваг. Всім батькам добре відомо, який шкідливий для дитини малорухливий спосіб життя. Однак, крім цього, рухливі ігри та заняття спортом розвивають дитину фізично і розумово. І багато батьків інстинктивно здогадуються про це.

Це припущення було перевірено канадськими вченими в ході дослідження, у якому взяли участь канадські діти шкільного віку.

Суть дослідження полягала в тому, що вчені спостерігали за дітьми з моменту народження до 12-річного віку. Вчені хотіли з'ясувати, чи впливають постійні заняття спортом у віці від 6 до 10 років на рівень стресу, тривожності, сором'язливості і соціальної ізоляції у віці 12 років, коли у дитини виникає підвищений ризик таких емоційних станів.

Спостереження за дітьми проводилось з моменту народження, щоб вчені могли ретельно дослідити сімейні умови, які могли вплинути на емоційний розвиток дитини.

У період, коли учасникам дослідження було від 6 до 10 років, їх батьки повідомляли, чи займалась їх дитина спортом або іншими видами фізичної активності. Коли діти досягали 12-річного віку, вчителі повідомляли про рівень стресу, тривожності, сором'язливості та соціальної ізоляції, який вони відчувають.

У результаті дослідження було встановлено, що діти, які у віці від 6 до 10 років регулярно займалися спортом, рідше страждали від емоційних проблем в 12-річному віці, ніж їх однолітки, які не займалися спортом регулярно. Такі особливості ніяк не були пов'язані ні з сімейними умовами, у яких виховувалися діти, які брали участь в експерименті, ні з індивідуальними особливостями їх психіки.

Фредерік Бриер стверджує: «У результаті дослідження ми дійшли висновку, що активні заняття дітей спортом сприяють їх всебічному розвитку. Фізична активність приносить велику користь не тільки в плані фізичного розвитку, а й формування соціальних навичок, і емоційної стійкості.

Емоційна стійкість вкрай важлива для дітей, які переходять від початкової до середньої школи, тому що в цей період перед ними виникають більш складні завдання. Тому заклик до батьків підтримувати фізичну активність своїх дітей - це не просто данина моді, а цілком обґрунтована рекомендація, яка принесе дитині велику користь».

Кожна дитина потребує любові, уваги та часу, який батьки проводитимуть з нею. Ви повинні допомогти своїм дітям відчути себе в безпеці і зміцнити їх впевненість у собі. Так ви зробите великий внесок в їх майбутнє.

Найбільше на дитину впливають звички і ритуали, прийняті у вашій родині. Навіть у дні, коли ви дуже зайняті, ви можете показати своїй дитині, що ви дбаєте про неї.

Щоб дитина завжди відчувала, що її люблять і цінують, дотримуйтеся наступних рекомендацій.

1. Будьте уважні. Коли дитина хоче поговорити з вами, вислухайте її. Відкладіть усі справи і підтримуйте зоровий контакт з нею. Покажіть їй, що вам цікаво те, що вона вам розповідає - чи йде мова про комах, фільм, який ви дивилися багато разів, або щось іще. Якщо ви не можете негайно кинути своє заняття, скажіть про це дитині і поверніться до розмови, як тільки у вас з'явиться вільний час і ви зможете приділити їй увагу.

2. Покажіть дитині свою прихильність. Регулярно обіймайте і цілуйте її. Фізичний контакт допомагає вам емоційно зблизитися. Дослідження психологів показують, що прихильність батьків до дітей допомагає їм краще спілкуватися і підвищує дитячу самооцінку. У таких дітей рідше спостерігаються психологічні та поведінкові проблеми.

3. Щиро хваліть дитину. Коли мова йде про похвалу, якість виявляється важливіша за кількість. Говоріть дитині, що ви пишаєтеся нею через те, що вона старається, незалежно від результату. Суть не в тому, щоб хвалити дитину за все, чим вона займається, а в тих випадках, коли вона пробує щось нове для себе або старанно працює над досягненням мети.

4. Звертайтеся до дитини за допомогою. Заручіться підтримкою дитини в домашніх справах. Ви можете попросити дитину накрити обідній стіл, винести сміття або погуляти з собакою. Говоріть дитині, як ви цінуєте те, що вона допомагає вам по дому. Дайте дитині можливість навчити вас чогось, наприклад, пояснити незрозуміле слово або показати, як користуватися яким-небудь додатком на телефоні. Не забувайте дякувати дитині за це.

5. Гуляйте разом з дитиною. Знайдіть час для того, щоб погуляти з дитиною. Можливо, ваша дитина буде довго збиратися, і прогулянка займе у вас багато часу, але повірте: час, який ви проводите разом з нею, і розмови під час прогулянки того варті.

6. Створюйте ритуали перед сном. Час, коли ви укладаєте дитину спати - це ідеальна можливість зміцнити ваш з нею емоційний зв'язок. Обіймайте дитину і читайте їй книги. Складайте з дитиною історії на основі подій, які трапилися з нею. Розповідайте один одному про моменти протягом дня, котрий минув, за які ви вдячні.

7. Вечеряйте всією сім'єю. Дослідження психологів показали, що регулярні сімейні вечері добре позначаються на фізичній, розумовій та емоційній сферах дитини. Сімейні вечері - це можливість провести якісний час у колі сім'ї. Візьміть за правило, щоб ніхто не брав за стіл мобільні телефони та інші електронні пристрої. Так ніхто не буде відволікатися під час вечері. Дитина відчує себе важливою і цінною, коли побачить, що батьки щиро цікавляться, як пройшов її день, і самі діляться з нею враженнями.

Заняття, які дозволять дитині відчути себе особливою

Заздалегідь продумані сюрпризи і випадкові частування допомагають дитині відчути себе важливою. Є багато способів зробити день вашої дитини більш радісним. І на це не потрібно витрачати великих грошей.

Для цього використовуйте наступні способи:

1. Пишіть дитині листи. Сьогодні звичайні паперові листи - така рідкість, що кожен, хто його отримує, може відчути себе особливим. Напишіть дитині листа і відправте його поштою. Підпишіть їй листівку «просто так». Повірте: дитина ніколи цього не забуде.

2. Плануйте прогулянки. Прогулянки містом не тільки допоможуть вам краще провести час у колі сім'ї, а й навчать дитину того, чого її не вчать у школу. Сходіть з дитиною до місцевого музею. По дорозі додому обговоріть з нею, що ви побачили. Візьміть її до бібліотеки. Запропонуйте їй вибрати кілька книг. Почитайте їх у той же день перед сном.

3. Відзначайте свята. Встановіть сімейні традиції: святкуйте Дні народження всіх членів сім'ї, Новий рік та інші важливі для вашої родини дати. Навіть такі маленькі сімейні ритуали, як традиція разом пекти пиріг у вихідні, може залишити у дитини приємні спогади на довгі роки.

Якщо дитина відчуває себе важливою і цінною в колі сім'ї, то в майбутньому вона може стати щасливим і відповідальним дорослим. 

Уроки, які дитина повинна засвоїти до 10 років

Виховувати дітей не так уже й складно, як здається на перший погляд. Так, час від часу всі батьки стикаються з труднощами. Але, у підсумку, їх роль зводиться до виконання простих завдань:

- піклуватися про дитину, як про самого себе;

- показувати дитині приклад поведінки, яку вони бажають, щоб вона засвоїла;

- навчити дитину відрізняти гарне від поганого;

- оберігати дитину від небезпеки;

- любити дитину безумовно.

Коли дитині виповниться 10 років, вона має засвоїти 10 простих уроків. І батьки повинні їй у цьому допомогти.

1. Бути добрим – одне з головних життєвих досягнень

Інші здобутки (наприклад, гарні оцінки в школі або перемоги у спорті) також мають вагу. Але найважливіше – це те, як дитина ставиться до людей і самої себе. Любов і доброта – ось що справді важливе в житті.

2. Любові досить для всіх

Якщо у вас одна дитина, говоріть їй: «Я люблю і тебе, і тата». Якщо у вас декілька дітей, говоріть їм: «Я люблю тебе і твого брата / сестру. Любові вистачить для всіх, я люблю вас однаково».

3. Твої зовнішність і тіло прекрасні

Повторюйте це дитині щоразу, коли вона почне в цьому сумніватися.

4. Важливо піклуватися про своє тіло

Дитина має піклуватися про гігієну. Годуйте її достатньо, але не надміру. Дбайте, щоб організм дитини був здоровим і сильним. Поговоріть із дитиною про те, яке чудове її тіло, адже завдяки йому вона має змогу бігати, обніматися, їсти й робити ще дуже багато приємних речей.

5. Кожна людина унікальна

Кожен із нас має унікальні здібності й таланти. Тому дитині не потрібно бути кращою у всьому: вона просто повинна намагатися виконувати свої справи якомога якісніше.

6. Ти не самотній

Говоріть дитині: «Навіть якщо мене немає поруч, я завжди пам'ятаю про тебе й люблю тебе».

7. Важливо ділитися з іншими

Поясніть дитині, що важливо ділитися з іншими дітьми іграшками, думками, навчати інших того, що вона сама вміє (наприклад, зав'язувати шнурки або кидати м'яч). Показуйте дитині приклад такої поведінки.

8. Іноді говорити «ні» – це нормально

Якщо дитина має якусь особливу для неї іграшку, якою не бажає ні з ким ділитися (наприклад, бабусин подарунок), цілком прийнятно сказати: «Я не хочу ділитися». Не обов'язково завжди погоджуватися із чиїмись проханнями. Але навіть відмовляючи комусь, дитина при цьому повинна виявляти доброту.

9. Дуже важливо поважати своїх батьків

Говоріть дитині: «Усе, що ми з татом робимо, – це тому, що любимо тебе. Ми хочемо, щоб ти був у безпеці. Ми хочемо, щоб ти жив якнайкраще». Демонструйте дитині позитивний приклад: ставтеся до себе й інших із повагою.

10. Що б не трапилося, ми завжди будемо тебе любити

Говоріть такі слова дитині якомога частіше, адже вони допоможуть їй почуватися потрібною й любимою.

Чарівне слово допоможе у вихованні дитини

Є одне чарівне слово, здатне зарадити батькам у ситуаціях, коли дитина відчуває складні емоції. Імовірно, ви подумали про такі слова, як «любов», «турбота» тощо, проте йдеться про інше слово. На нього зазвичай не звертають уваги, бо воно належить до службових, утім, зауважимо, має велику силу у вихованні дітей.

Це слово «і». Його сила проявляється тоді, коли ви замінюєте ним слово «але». Слово «але» заперечує будь-яку точку зору, а слово «і» вносить у неї ті чи інші нюанси.

Пропонуємо розглянути, як побудова фраз, які ви вимовляєте дитині, впливає на їх зміст.

1. «Я розумію, що брат образив тебе, і я рада, що ти мені це розповів» і «Я розумію, що брат образив тебе, але я рада, що ти мені це розповів».

Слово «і» тут увиразнює почуття дитини: перша частина фрази дає дитині зрозуміти, що ви почули її, а друга – підкреслює важливість того, що вона поділилася з вами своїми почуттями. У підсумку дитина засвоїть, наскільки важливо ділитися своїми почуттями з близькими людьми.

У подібних фразах із словом «але» також представлені дві точки зору. Однак така фраза виглядає як розрада, і при цьому втрачається більш важливий сенс вказаного висловлювання – радість від того, що дитина поділилася своїми почуттями. Відтак вона може подумати, що її не розуміють або на її почуття не зважають. Але коли ви послуговуєтеся словом «і», обидві частини такої фрази рівнозначні, тому дитина сприймає обидва послання, які містить зазначена фраза.

2. «Я захоплена тим, як спритно ти заліз на дерево, і я хвилююся, що ти можеш упасти» і «Я захоплена тим, як спритно ти заліз на дерево, але я хвилююся, що ти можеш упасти».

У першій фразі за допомогою слова «і» представлено дві різні емоції, які матір відчуває відносно дитини. Ці емоції одночасні й рівнозначні. Мати схвалює почуття й поведінку дитини в описаній ситуації, визнаючи при цьому ризикованість її дій. Така фраза звучить як заклик дитини до обережності, а не критика або ігнорування її почуттів.

3. «Здається, ти хотів їй щось показати, і вона відчула, що ти її не слухаєш» і «Здається, ти хотів їй щось показати, але вона відчула, що ти її не слухаєш».

У цьому випадку слова «і» й «але» цілковито змінюють зміст фрази. Якщо ви використовуєте слово «але», дитина може зробити висновок, що емоції іншої людини важливіші за її власні.

Якщо ж послуговуєтеся словом «і», то представляєте дитині дві протилежні точки зору на ситуацію і два почуття, що суперечать один одному. У підсумку дитина зрозуміє, що у світі є й інші точки зору, що світ насправді складніший, ніж їй здається на перший погляд. На основі такої фрази вона зможе зробити висновок: кожна людина насамперед звертає увагу на власні почуття. Однак якщо бути уважним до почуттів іншої людини, можна уникнути багатьох конфліктів.

Сприйнятливість до почуттів та емоцій інших, яка в психології називається менталізацією, передбачає здатність брати до уваги думки й почуття інших людей, навіть якщо вони відрізняються від наших. Це допомагає встановлювати позитивні взаємини з людьми, забезпечує психічне здоров'я.

Коли ми показуємо дитині іншу точку зору на ті чи інші ситуації, при цьому співчуваючи їй, піклуючись про її потреби, це стає для неї важливим життєвим уроком. Щоб навчити дитину сприйнятливості до почуттів інших людей, може знадобитися деякий час, але для дитини таке уміння стане безцінним даром на все життя.

Чого ми можемо навчитися у метелика?

Життя пов'язане з безперервним навчанням. Учитися можна в усіх живих істот у Всесвіті – від великих до найменших.

У художній літературі метелик – це загальноприйнятий символ трансформації. Цей образ часто пов'язують зі зміною зовнішності або особистості, зазвичай, на краще.

Історія метелика

Складно сказати, хто вперше в літературі використав образ метелика як символ особистісної трансформації, але багато відомих письменників послуговувалися схожим сюжетом із невеликими варіаціями.

Ось він.

Людина годину за годиною спостерігала, як метелик намагається вийти зі свого кокона. Йому вдалося зробити невеликий отвір у коконі, але цілковито покинути кокон було годі. Після тривалих зусиль знерухомілий метелик, схоже, здався.

Людина захотіла допомогти метелику. Вона розрізала кокон, намагаючись його звільнити. Однак тіло метелика було маленьким, а крильця – слабкими.

Людина гадала, що зараз метелик розправить крильця і полетить. Однак цього не сталося. Його крильця були заслабкими, щоб злетіти.

Нарешті людина зрозуміла, що кокон, який змушує метелика докладати зусиль, аби вирватися з нього, був необхідний, щоб допомогти метелику розвинутися й зміцнити крильця.

Ця історія показує завершальний етап розвитку метелика. Погляньмо, як же тривав його розвиток на самому початку і чим ці етапи нагадують розвиток людини.

1. Яйце

Перший етап – відпочинок. На цьому етапі ви майже невидимі. Ніхто не бачить ваших здібностей і талантів. Перший етап можна назвати також стадією замріяності: ви мрієте про те, ким станете в майбутньому й чого досягнете.

2. Личинка

Це етап зростання. Майбутній метелик на етапі личинки споживає багато поживних речовин, забезпечуючи собі ріст і розвиток. Для людини це період, коли вона сприймає багато інформації, формує ідеї та ділиться ними, експериментує, виконує різні дії.

3. Кокон

Це етап трансформації. На перший погляд, метелик у коконі здається пасивним, але трансформація відбувається зсередини. За сприятливих умов людина виявляє свої творчі здібності. Головне завдання в цей період – захиститися від впливу негативних факторів і сфокусуватися на процесі трансформації.

4. Перехід (підготовка до польоту)

Із цього етапу й починається історія, описана нами вище. У період підготовки до польоту метелик виходить із кокона. Аналогічно й людина тільки сама у змозі вплинути на те, щоб трансформація відбулася.

5. Етап продуктивності: метелик

Людина досягає мети. Після цього весь цикл може повторюватися знову й знову.

10 уроків, які нам дає історія про метелика

1. Кожна людина схожа на метелика, який чекає свого часу. Таланти і здібності, приховані в нас, зможуть виявитися лише тоді, коли ми дозволимо цьому статися.

2. Сьогодні гусінь, а завтра – метелик. Не втрачайте надії, адже ви не можете знати, що трапиться завтра. Завжди залишайтеся оптимістами.

3. Життя людини нагадує розвиток метелика: перш ніж ми станемо тими, ким прагнемо, ми переживатимемо безліч змін. Ніщо в нашому житті не назавжди. І якщо ви маєте непростий період у своєму житті, скажіть собі: «І це мине».

4. Ви повинні хотіти літати настільки, щоб прагнути припинити бути гусінню. Постійне сильне бажання рости – перший крок до розвитку.

5. Зусилля, що їх ви докладаєте сьогодні, додають вам сили, яка знадобиться завтра. Не здавайтеся. Власне процес досягнення мети гідний цього. Без зусиль немає досягнень.

6. Ми повинні любити кожен етап нашого розвитку. Не судіть себе суворо. Ви – на шляху до того, щоб стати метеликом. Не зосереджуйтеся тільки на цілі: насолоджуйтеся процесом.

7. Ми милуємося метеликом, але рідко беремо до уваги зміни, які він пережив. Коли хтось досяг успіху, ми бачимо тільки цей факт, а не докладені зусилля.

8. Усе, що є у вашому житті, може сприяти вашому розвитку. Використовуйте це. Відкрийте для себе цінність кожного періоду вашого життя.

9. Не залишайтеся в коконі, відчуваючи в собі сили переродитися в метелика. Дозвольте собі виявити власний потенціал і стати метеликом. Якщо відчуваєте незадоволення від того, що відбувається у вашому житті просто зараз, можливо, настав час перейти на новий рівень.

10. Те, що гусінь називає кінцем світу, Майстер назве метеликом. Коли ви думаєте, що ситуація стала зовсім безнадійною, можливо, це початок нового, кращого етапу вашого життя.

Як застосовувати ці уроки в повсякденні

1. Коли у вашому житті трапляються неприємності, вірте, що ви матимете з них користь. Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

2. Завжди залишайтеся оптимістами. Вірте в те, що, врешті-решт, усе буде добре. Це називається позитивним мисленням.

3. Коли з вами трапляються неприємності, не здавайтеся. Виявляйте наполегливість. Рано чи пізно ви знайдете вихід.

4. Навчіться перетворювати важкі обставини на шанси для розвитку.

5. Намагайтеся бачити позитив у будь-якій ситуації. Після кожної грози виходить сонце. Після кожної важкої ситуації настають світлі часи.

6. Як би комфортно вам не було в той чи інший момент – завжди прагніть перейти на новий рівень. Пам'ятайте: ви створені для більшого.

7. Позитивне ставлення до життя – крок до позитивних подій. Ваше ставлення визначає вашу долю. Вам до снаги впливати на неї.

Якісне проведення часу з сімє’ю й робота

Навіть якщо ви впродовж дня зайняті на роботі, якісно проводити час із сім'єю легше, ніж здається на перший погляд. Для цього стануть у нагоді прості, але важливі справи (наприклад, читання на ніч або сімейні вечері). Такі родинні заняття необхідні дитині для розвитку і встановлення взаємин у майбутньому.

Як батьки ви прагнете, щоб у майбутньому ваші діти добре вчилися в школі й університеті, а згодом збудували успішну кар'єру. Проводячи з дітьми час разом, ви вчите їх встановлювати дружні й романтичні взаємини.

Навіть якщо робота й домашні обов'язки забирають весь ваш час, ви все одно маєте досить можливостей якісно проводити час із родиною. Розгляньмо декілька порад, які допоможуть вам у цьому. Пам'ятайте про них, коли проводите час зі своєю дитиною.

1. Будьте собою. Деякі батьки відчувають провину, спостерігаючи в соціальних мережах, як інші сім'ї відпочивають за кордоном чи як інші батьки купують дітям дорогі іграшки. Не варто порівнювати себе з іншими батьками, натомість зосередьтеся на діях, що відповідають вашому сімейному бюджету та способу життя. Діти люблять і цінують прості сімейні заняття, і вам не потрібно вигадувати щось особливе.

2. Приділяйте увагу. Ваша дитина має знати, наскільки ви піклуєтеся про неї. Уважно слухайте, що вона вам говорить. Коли ви разом, намагайтеся ні на що не відволікатися – ані на розмови мобільним телефоном, ані на список справ. Повсякденні клопоти завжди будуть частиною вашого життя, але, вивищуючи їх на перше місце, ви ризикуєте не помітити, як росте ваша дитина.

3. Показуйте свою вдячність. Хваліть дитину, використовуйте позитивне підкріплення в ставленні до неї. Наприклад, коли їй вдалося поліпшити свої оцінки з предмета, який давався їй важко, не забудьте похвалити її. Дякуйте їй за терпіння у відносинах із молодшими братами і сестрами або за те, що вона без нагадування помила посуд.

4. Звертайте увагу на зацікавлення дитини. Дізнайтеся, що їй подобається, щоб ви теж могли долучитися до її улюблених занять. Наприклад, ви можете іноді грати з нею в комп'ютерні ігри або слухати її улюблену музику. Не відмовляйтеся від того, аби разом спробувати щось нове й цікаве.

5. Вносьте зміни за необхідності. Пам'ятайте, що в дитини з часом змінюються потреби. Вступаючи в підлітковий вік, діти вимагають більшої незалежності. Але це не означає, що вони відмовлятимуться переглянути разом із вами фільм або футбольний матч.

6. Будьте завжди доступними для дитини. Можливості якісно проводити час зі своєю дитиною з'являються тоді, коли ви доступні для неї.

Є різні способи проводити якісно час зі своєю дитиною. Ось деякі з них.

1. Влаштовуйте сімейні вечері. Якомога частіше збирайтеся всією сім'єю за вечерею. Якщо ви працюєте допізна, можна снідати вранці разом із дітьми.

2. Розділіть із дітьми домашні обов'язки. Коли ви йдете в крамницю або плануєте прибирання у квартирі, попросіть дитину долучитися. У процесі виконання таких справ ви матимете змогу поспілкуватися й навчити дитину важливих життєвих навичок.

3. Плануйте час, який ви проводите разом із дитиною. Проводьте деякий час із кожною дитиною індивідуально. Це допоможе вам більше дізнатися про внутрішній світ ваших дітей і насолодитися таким спілкуванням.

4. Подорожуйте разом. Їдучи всією сім'єю у відпустку чи просто відводячи дитину на тренування в спортивну секцію – дорогою ви завжди маєте час на спілкування з дитиною. Спілкуйтеся за найменшої можливості – і нехай ваші розмови відбуваються природно.

5. Обмінюйтеся фотографіями й картинками з Інтернету. Ніщо не замінить живого спілкування, але якщо ви не бачитеся з дитиною упродовж дня, такий спосіб допоможе вам підтримувати зв'язок. Надсилайте один одному смішні картинки впродовж дня. Це поліпшить настрій дитини.

6. Щодня знаходьте час для спілкування. Навіть якщо ви працюєте допізна й не бачите дитину цілісінький день, вам допоможе те, що ви проводитиме час із нею якісно. Наприклад, ви можете щодня розмовляти з нею 15–20 хвилин перед сном.

Якісно використовуйте час, щоб вибудувати позитивні взаємини з дитиною. Це допоможе їй у майбутньому стати щасливою й успішною. Насолоджуйтеся моментами, які ви проживаєте разом із дитиною, і ви обидва матимете прекрасні спогади про цей час.

Спостерігаючи за батьками, діти вчаться любові

Діти завжди вчаться, спостерігаючи за людьми навколо, насамперед батьками, і, як губка, вбирають усі моделі поведінки, які помічають у батька й матері. Усе, що діти бачать удома, починають вважати нормальною поведінкою. Тому взаємини у вашому подружжі мають на ваших дітей довготривалий вплив. Спостерігаючи за вами, діти формують уявлення про те, що таке любов. І це уявлення зберігається впродовж усього життя.

Як ваші подружні взаємини впливають на виховання дитини

Одні подружні пари вважають цілком нормальним демонструвати любов і близькість у присутності дітей, інші – соромляться це робити. Спостерігаючи за батьками, діти переймають у них розуміння любові. Зокрема, діти вчаться у батьків проявів близьких стосунків.

1. Вияв близькості

У деяких сім'ях прийнято обійматися і виявляти інші форми фізичного контакту. Діти з таких сімей виростають відкритими й товариськими людьми. Вони легко висловлюють свою приязність і добре ладнають зі своїм оточенням.

Діти з більш консервативних сімей часто відчувають труднощі при вираженні емоцій і бувають сором'язливими.

2. Уміння вибачати

Батьки, котрі спілкуються на підвищених тонах і кричать один на одного, самі того не підозрюючи, учать дітей, що така агресивна поведінка – можливий спосіб виявити свою любов.

Водночас, якщо дитина бачить, що її батьки здатні вибачати один одного, то й сама вчитиметься цінувати взаємини з іншою людиною, просити вибачення у випадках, коли помилялася.

3. Спілкування

Якщо батьки цікавляться один у одного, як минув їх день, дитина розуміє, що для підтримання приязних стосунків украй важливе спілкування. Тому прагнутиме бути більш товариською, ввічливою, чесною.

Якщо батькам бракує спілкування, то й дитина може не розуміти, наскільки важливо висловлювати свої почуття. Виростаючи, вона стає замкнутою, нездатною відкриватися своїм друзям і близьким людям.

4. Повага і підтримка

Якщо батьки поважають і підтримують один одного, дитина розуміє, що любов передбачає повагу.

Коли ж один із подружжя завжди прагне змінити іншого, дитині в майбутньому може бути важко полюбити іншу людину такою, якою вона є. У будь-якій ситуації вона звинувачуватиме іншу людину, шукаючи в ній недоліки.

5. Фізична й емоційна близькість

Якщо обоє батьків час від часу відкладають усі свої справи, аби провести час наодинці, дитина засвоює, що любов не згасає, навіть коли двоє людей змушені перебувати далеко один від одного.

З іншого боку, коли батьки настільки прив'язані один до одного, що припиняють спілкуватися з друзями й відкидають справи, які їм подобалося раніше, дитина робить висновок, що без фізичної близькості любов неможлива.

6. Довіра

Якщо батьки довіряють один одному, дитина розуміє, наскільки довіра важлива для стосунків. У старшому віці вона легше довіряє людям, не страждає від підозрілості й не боїться взаємин.

З іншого боку, дитина, котра відчуває, що шлюб її батьків нестабільний, починає думати: «Завжди потрібно очікувати на гірше». Вона стає замкнутою, і це ускладнює її стосунки з іншими людьми.

7. Командна робота

У деяких сім'ях не прийнято, щоб чоловік допомагав дружині в домашніх справах. Дитина, виростаючи в такій родині, може зробити висновок, що дотримання подібних правил і сімейних традицій важливіше від любові.

З іншого боку, батьки, котрі допомагають один одному в усіх справах, дають зрозуміти дитині, що в сімейному житті важлива рівноправність. Це стосується не тільки виконання домашньої роботи. Обоє батьків повинні поважати працю один одного й усіляко надавати взаємну допомогу.

Згідно з відомою сентенцією, «дитина вчиться не того, що ви їй говорите, а того, що ви робите». Діти засвоюють життєві цінності, спостерігаючи, як батьки поводяться один з одним. Ваша дитина – відображення вас і вашого чоловіка чи дружини. Переконайтеся, що ви подаєте їй гарний приклад.